Центр Історичні матеріали Радянський період ІІ: спроби поступу

Радянський період ІІ: спроби поступу

У післявоєнні роки одночасно з переслідуваннями і виселеннями, починаються перші спроби комуністичного будівництва і в Красилівці це спостерігалось на прикладі діяльності сільської ради та колгоспу. В цьму плані були значні зрушення, так, як на протязі другої половини 40-х та початку 50-х років в Красилівці діяла своя сільська рада – з 1944 до 1954 року, і окремий колгосп ім. Івана Франка – 1949-1952 роки, так що можна говорити про певний ідентичний характер села в цей час.
Як вже зазначалось, на протязі 1944-1945 років головою сільської ради був Гавадзин Іван Прокопович, однак у 1947 році він був вивезений на Сибір.  Після нього цю посаду обійняв Василюк Іван, а секретарем став Гавадзин Іван. Він просто обмінявся місцем. У 1947 році новим головою був призначений Борисєвич Микола Лук’янович. В Державному архіві (ДАІФО) збереглась Постанова №164 від 5 серпня 1947 р. про призначення його головою Красилівської сільської ради (Ф.Р-1438, Спр.31,Арк.4). Сільська рада розташовувалась, як в селі говорилось, в Гєнка (недалеко від Красилівської школи). Одночасно Борисєвич Микола був призначений і розпорядчиком кредитів в Отинянській філії державного банку із правом першого підпису, а голова Отинянського райфінвідділу Зеленська з другим підписом. Одночасно у 1947 році було проведено вибори депутатів до Красилівської сільської ради депутатів трудящих. 22 жовтня було затверджено склад сільської  виборчої комісії по виборах депутатів. Головою комісії призначений Гундяк Федір Лук’янович від зборів селян села Красилівка, заступником голови сільської виборчої комісії – Палій Микола Федорович – від пайщиків споживчого товариства с.Красилівка, секретарем – Дикун Микола Олексійович. Членами комісії були: Щербін Катерина, Цапай Євдокія.
Слід відзначити, що в той же самий час відбувались і вибори  депутатів до Отинянської районної ради, для цього було створено іншу виборчу комісію, склад якої затверджений 25 жовтня 1947 року. Головою цієї окружної виборчої комісії призначений Богак Лук’ян Федорович – від земельної громади с.Красилівки., його заступником – Гураль Федір Іванович – від пайщиків споживчого товариства села, секретарем Вовчак Ганна від Отинянської районної організації професійної спілки працівників початкових, неповно середніх та середніх шкіл. Членами комісії були Бабій Параска і Бабій Лук’ян. Красилівка входила до складу 35 виборчого округу.
А 27 жовтня 1947 року погоджено склад Красилівської виборчої дільниці №14 на вибори до обласної ради депутатів трудящих. Це була най вищого рівня виборча інстанція, був затверджений і її склад: голова Ільків Олекса Іванович від спожив товариства с.Красилівка, заступник – Болгак Лук’ян Миколайович, секретар – Краснощоков Олексій. Членами цієї комісії були такі авторитетні діячі серед радянських служб як Маришев Олексій від Отинянської районної комуністичної організації,  Правдіна Ольга від Отинянської районної організації Ленінської Комуністичної спілки молоді України, Хомін Іван – представник Отинянської районної організації товариства сприяння обороні і хімічно-авіаційного будівництва СРСР. Така була повна структура виборчого процесу в Красилівці на перших широкоформатних виборах післявоєнних років.  Уповноваженим виконавчого комітету  Отинянської районної ради депутатів по Красилівському виборчому округу у виборах до народного суду Отинянського району призначений на 1948 рік Богословський Бенедикт Константинович.
Про результати цих виборів, зокрема до складу виконкому Красилівської сільської ради, точно невідомо. Натомість досить цікавими є вибори 1950 року, із підготовки до них і їх результатів можна почерпнути багато цікавого про те, хто балатувався у депутати сільської ради, скільки за кожного проголосувало, на які округи поділялось село, а звідси й відомості про давніші назви вулиць. Це можна зробити на основі архівної справи під назвою «Протоколы собраний трудящихся по видвижению кандидатов в депутати, протоколи окружних избирательних комиссий  по их регистрации и голосование на виборах в Красиловский сельский Совет депутатов трудящихся» ( Ф.Р-109, Спр.1843).  Так, протоколом і рішенням від 25 листопада 1950 затверджено рішення про утворення окружних виборчих комісій і про реєстрацію кандидатів у депутати до Красилівської сільської ради. І відповідно село поділялось на 9 дільниць і було відповідно девять кандидатів у депутати, по одному на кожну дільницю. Ці дільниці розташовувались так:
№1 – вулиця Бозня від Барасевича Прокопа до Брезіцького Михайла Лук’яновича;
№2 -  вулиця Підгорна від Брезіцького Михайла до Хомин Ганни Федорівни;
№3 – вулиця Горішня від Хомин Ганни до Нагорняк Тетяни Іванівни;
№4 – друга частина вулиці Горішньої від Нагорняк Тетяни до Клим Параски Миколаївни;
№5 – вулиця Кривий Кінець від Клим Параски до Гавадзина Миколи Івановича;
№6 – вулиця Кривий Кінець ІІ від Гавадзина Миколи до Богака Івана Юрійовича;
№7 – вулиця Долішня від Богака Івана до Богака Якова;
№8 – вулиця Долішня ІІ від Богака Якова до Волошенюка Івана;
№9 – вулиця Лугова від Волошенюка Івана до Боровської Катерини.
По кожній з цих дільниць відбувались збори людей вулиці, які висували поміж себе кандидатів у депутати. Бували і досить великі за чисельністю такі збори. Так, 22 листопада 1950 року відбулись такі збори на вулиці Бозня, присутніх було 181 чоловік. Головою зборів обраний Бабій Лук’ян, секретарем Дикун Микола, а членами президії Гошій Василь та Бендерський Іван. 26 листопада відбулись, наприклад, збори на вулиці Підгорна, присутніх – 121 чоловік. Головою тут був Борисєвич Микола, а секретарем Краснощоков Олексій. На кожних зборах по вулицях був присутній представник Отинянського районного комітету КПУ(б) Антонець. І фактично збори не відігравали ніякої ролі, бо він сам рекомендував кому балатуватись кандидатом до сільської ради, не знаючи при цьому людей, а так як був всього лиш один кандидат, то втрачався взагалі сенс виборів, і ввесь процес носив декларативний характер.
І так в результаті проведення цих зборів були висунені такі кандидати: по першій дільниці – Гавадзин Дмитро, 1911 р.н., по дугій – Гавадзин Юрко, 1898 р.н., по третій – Гошій Тетяна, 1911 р.н., по четвертій – Гураль Федір, 1912 р.н., по п’ятій – Сідорук Яким, 1921 р.н., по шостій – Заник Юрко,1899 р.н, по сьомій – Бабій Юрко, 1901 р.н., по восьмій – Гундяк Катерина, 1918 р.н., і по девятій – Гураль Марія, 1910 р.н. саме голосування відбулось 17 грудня 1950 року. Приблизно по кожній дільниці було занесено у списки 40-50 чоловік. В кінцевому підсумку, 47 «за» із 47 занесених у список проголосували за Гавадзина Дмитра, Заника Юрка, Гураль Марію, Бабій Юрка. За Гошій Тетяну проголосувало 62 із 62-ох, за Сідорук Якима – 48 із 48-ох. За Гундяк Катерину проголосувало із 47 із 48-ох, тільки один викреслив прізвища всіх. Можна сказати, що вибори дули публічним маневром, про що свідчить одноголосне голосування. Однак важливо те, що виконавчий комітет Красилівської сільської ради, вибраний на цих виборах, був останнім в її історії. Саме після цих людей вже нікого не обирали, хіба що до складу Старокривотульської сільської ради.
Якщо зосередитись на роботі Красилівської сільської ради в цей час, то найбільш продуктивним були часи головування Борисєвича Миколи – 1947-1951 рр. Він був кандидатом у члени ВКП(б) і зареєстрований кандидатом у народні засідателі по  Отинянському виборчому округу у виборах народного суду району. Він часто доповідав на засіданнях виконавчого комітету Отинянської районної ради. Навіть збереглась його доповідь за 14 квітня 1948 року. Спочатку справи йшли добре, але згодом його почали критикувати за погану організацію, наприклад, сільська рада виконала план молокопоставки на 3,4% і фактично здача молока провалилась за перший квартал 1949 року. Директор маслозаводу Кульчицький Андрій картав за це Борисєвича. Потім було навіть попередження для агента заготівель по с.Красилівка Шевчука, що коли на протязі 8 днів не забезпечить виконання добового графіка здачі молока, то будуть застосовані суворі заходи впливу. Через це почалась масова конфіскація малочних продуктів по селу, а до того ще добавився сильний град на Святу неділю, так що не вистачало паші, а городина була сильно збита, і через це відчувались перші проблиски голоду. А директор пункту заготівлі зерна Фриюк Микола також відзначав, що погано організована в селі і робота в цьому напрямку. Фактично, Красилівське сільське споживче товариство, яке очолював Ільків  Олекса не могло справитись із такими високими нормами заготівель, які вели до визискування населення.
В таких умовах на порядку денному стояло питання про організацію колгоспу. Він був утворений 11 жовтня 1949 року. Зберігся Протокол загальних зборів ініціативної групи села Красилівка про організацію колгоспу. Як видно із даних, жителі села не дуже активно підтримували ініціативу створити колгосп, бо на загальних зборах було присутніх 58 чоловік, і то самих активістів цього процесу. Головою зборів був Борисєвич Микола, а секретарем Гавадзин Дмитро Федорович. На порядок денний висувалось питання про прийняття статуту, найменування колгоспу. На зборах був присутній уповноважений від райкому партії Сказко Іван, який багато говорив про переваги колективної форми господарювання, і що колгоспний шлях – це шлях соціалізму, єдино правильний шлях для трудящих селян, бо він скоро переможе темний і нужденний шлях одноосібного господарювання і ще багато в такому дусі. Борисєвич запропонував назвати колгосп іменем великого сина України Івана Франка. Сказку це не дуже сподобалось, та все ж він прийняв таке рішення. На зборах обрано голову колгоспу і ним став Гавадзин Дмитро, замісником Клим Михайло, а також склад ревізійної та оціночної комісії. Першу очолив Ільків Олекса, а її членами стали Клим Дмитро та Михайлишин Василь. Оціночна комісія діяла у складі Бабія Юрка, що був одночасно і заступником голови Красилівської сільської ради, а також Нагорняка Павла та Ониськів Михайла. Орні землі колгоспу були визначені в урочищі «Зрудка» та «Поперечка», а масив сінокісних угідь в урочищах «Циганка» і «Лучки».
    Серед тих людей, хто дав найбільше до колгоспу землі, були Ільків Олекса – 1,9 гектарів (га), Гураль Федір – 3,5 га, Болгак Лук’ян – 2,35 га, Клим Михайло – 2,58 га, Хомин Іван – 2,99 га, Фрейнак  Лук’ян – 2,29 га, Заник Лук’ян – 3,31 га, Болгак Василь – 3,1 га тощо. Всього колгосп мав спочатку 71, 25 га землі, 20 коней, 17 возів, 9 саків, 14 плугів, 19 боронів, 6 віялок, 7 малих плужків та 20 штук упряжі.  З цієї землі 50 га припадало но орні масиви, а решту на пасовища і сінокоси. Одразу новоутворений колгосп поставив перед собою план засіяти 95 центнерів ярових культур і 280 центнерів картоплі. У березні була створена колгоспна каса, а через місяць колгоспу імені Франка надано кредит у сумі 2750 крб. на будівництво тваринницьких ферм. Одночасно був проведений перепис худоби по селі у 1950 році, і встановлено, що в селі є в наявності 163 штуки великої рогатої худоби. Переписами і позикою займався Бабій Юрій. Гавдзин Юрко займав посаду полевода колгоспу І.Франка, а Сидорук Яким був головним бригадиром.
Слід відзначити, що в селі одночасно із колгоспом існувало 11 куркульських господарств, які платили 181 руб. податку. Вони спеціалізувались на вирощуванні цукрового буряка і в їхньому розпорядженні було 11,2 га землі. За переписом 1952 року, в приватновласницькому користуванні в селян було 116 корів, 20 телят, 163 свиней, 76 кіз. Перед колгоспом було покладено завдання максимально зменшити ці цифри, проте справи на цьому фронті просувались дуже повільно. Селяни не хотіли ділитись полем, худобою і сільськогосподарським ренаментом. Колгоспні активісти ходили по хатах і насильно вилучали чи коней, чи то упріж. А коли  віз сіно зі свого таки поля треба було або все віддати в колгосп, або добре погостити того, хто тебе зустрів з цим сіном.  Цапай Ганна пригадує, що був 1949 рік дуже врожайним, вона накопали повну фіру картоплі  в себе на городі під Циганкою і вже везла додому, як тут перестріли партійні активісти та забрали всю картоплю, та ще й разом з підводою та конем. Однак довго колгосп імені І.Франка не проіснував, бо вже у  1952 р. красилівська артіль об’єдналась із колгоспом ім. Леніна с. Старі Кривотули в рамках здійснення програми укрупнення колективних господарств Отинянського району для організації спільного, більш централізованішого наступу на приватновласницькі залишки по селах.
Якщо розглядати діяльність сільської ради, то її фінансові справи йшли на покращення. Бюджет на 1948 рік становив 23100 крб.,  на 1949 рік – 24100крб. видатки становили також 24100 крб., перехідна решта бюджетних коштів становила 700 крб.,  на утримання сільської ради йшло 8700 крб., на план позалімітних витрат -  2000 крб.  А на 1950 рік бюджет становив  вже 25900 крб. У 1951 році головою стає Сидорук Яким. Від 18 січня 1952 року зберігся звіт Красилівської сільської ради. В той же час рішенням №7 Отинійського райвиконкому визначається негативна оцінка діяльності сільської ради, насамперед відзначається про те, що журнали вхідних і вихідних паперів не ведуться, заяви і скарги громадян розглядаються не колегіально і без належного обліку, фінансова документація повністю не прошита, а також не налагоджене чергування по сільській раді. Крім того відзначали з району, що секретар Бабій Юрко запізнюється із подачею звітів до виконкому районної ради, Райінспектури і райфінвідділу. Також на 1951 рік утворилась переплата по сільській раді грошей на допомогу багатодітним і одиноким матерям в сумі 1200 крб. Для зясування всіх обставин у Красилівку була вислана ревізійна комісія на основі рішення райвиконкому «Про проведення ревізії в Красилівській сільській раді депутатів трудящих у місяці грудні 1951 року». Однак, як згодом вияснилось, ревізія не була проведена, бо такі випабки були не поодинокими в районі, а так як в Красилівці ця сума була невеликою, то районна комісія проігнорувала ревізію. Із-за цього в районі почався свого роду скандал. Райвиконком прийняв рішення зобов’язати завідуючого райфінвідділом  Перегінця притягти до відповідальності старшого інспектора податків Сончака за невиконання ревізії в Красилівці. Останній виставив на противагу свої аргументи, так що почались в районі тертя. Фактично, справа Красилівки послужила тут тільки поштовхом до конфлікту, який визрівав в середині районного керівництва. Але справу вдалось залагодити: в Красилівку вислали повторну ревізію і частину провини звалили на фінвідділ за помилку зіставлення бюджетних надлишків, а частину на місцеве сільське керівництво сільської ради, звинувативши його у присвоєнні частини грошей.
Помітно за цей час справи просунулись в галузі кінофікації села. Як відзначав директор відділу кінофікації Колт, що загалом по районі продемонстровано за 1951 рік 97 фільмів, шість з яких припало на Красилівку. Він відзначав, що в селі не було проблем із встановленням технічної апаратури. Показ фільмів був характерною рисою радянського післявоєнного будівництва, в селі він відбувався як в приміщенні старої школи, коли погода не дозволяла, а так за звичай, перегляд фільмів відбувався на відкритих площадках, зокрема на вулиці Толока. В середині 50-х років фільми прокручували по хатах вулиці Горішньої.
Протягом 50-х років проводилась лінія на укрупнення сільських рад та районів в рамках адміністративної реформи. Красилівка на цьому шляху виявилась чи не першою. Із повідомлення статуправління УРСР від 15 січня 1955 року відзначалось про об’єднання Красилівської та Старокривотульської сільських рад   в одну Старокривотульську і про припинення діяльності сільської ради в Красилівці на кінець грудня 1954 року та переведення членів виконкому цієї ради до складу виконкому Старокривотульської сільської ради. Слід відзначити, що в цьому контексті у 1958 році об’єднано в окрузі майже всі сільські ради, а саме Прибилівську і Королівську, Слобідську і Чорнолізьку, Воронську та Виноградську, Закровецьку і Торговицьку. Однак, вони згодом відновили свою діяльність кожна окремо, а от Красилівська сільська рада припинила своє існування назавжди.   
       Все ж, завдяки працелюбності своїх жителів за короткий термін Красилівка піднялась із післявоєнної розрухи. За період 40–70-х рр. її обличчя змінилось. Збудовано 130 нових житлових будинків, а населення вже складало 785 чоловік [23, с. 5].